Основні поняття. Об'єкт, предмет психології управління




НазваниеОсновні поняття. Об'єкт, предмет психології управління
страница1/28
Дата публикации24.02.2013
Размер3.49 Mb.
ТипДокументы
litcey.ru > Психология > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28
ПИТАННЯ З ПСИХОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ (2011р.)


  1. Основні поняття. Об'єкт, предмет психології управління.


Психологія управління - це галузь психологічної науки, що вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності.

Психологія управління як наука надає психологічні знання, що застосовуються при вирішенні проблеми управління діяльністю трудового колективу.

Особистість працівника вивчається низкою психологічних дисциплін, таких як загальна психологія, психологія праці, інженерна психологія. Водночас робоча група або трудовий колектив вивчається соціальною і педагогічною психологією.

Відмінну рису психології управління складає те, що її об'єктом є організована діяльність людей. Організована діяльність - це непросто спільна діяльність людей, об'єднаних загальними інтересами або цілями, симпатіями або цінностями, це діяльність людей, об'єднаних в одну організацію, що підпорядковуються правилам і нормам цієї організації і виконуючих задану їм спільну роботу відповідно до економічними, технологічними, правовими, організаційними і корпоративними вимогами.

Правила, норми і вимоги організації припускають і породжують особливі психологічні відносини між людьми, що існують тільки в організації, - це управлінські відносини.

Соціально-психологічні відносини виступають як взаємовідносини людей, опосередковані цілями, задачами і цінностями спільної діяльності, тобто її реальним змістом. Управлінські відносини складають організовану спільну діяльність, роблять її організованою. Інакше кажучи, це не відношення в зв'язку з діяльністю, а відношення, що утворять спільну діяльність.

У соціальній психології окремий працівник виступає як частина, як елемент цілого, тобто соціальної групи, поза котрою його поведінка не може бути понята.

У психології управління й окремий працівник, і соціальна група, і колектив виступають у контексті організації, у якій вони входять і без котрої їхній аналіз у плані управління виявляється неповним.

У психології управління, на відміну від психології праці, наприклад, актуальна не проблема відповідності працівника його професії, не проблема фахового добору і фахової орієнтації, а проблема відповідності робітника організації, проблема добору людей в організацію і їхні орієнтації у відношенні особливостей даної організації.

У психології управління, на відміну від соціальної психології праці, об'єктом вивчення стають не просто відносини людей у колективі або соціальній групі, а відносини людей в організації, тобто в умовах, коли дії кожного учасника спільної діяльності задані, продиктовані, підпорядковані загальному порядку робіт, коли учасники пов'язані один з одним не просто взаємною залежністю і взаємною відповідальністю, але і відповідальністю перед законом.

Об'єкт вивчення психології управління становлять люди, що входять у фінансовому і юридичному відношеннях самостійні організації, діяльність яких орієнтована на корисні цілі.

Підходи до розуміння предмета психології управління різноманітні, що у відомій мірі свідчить про складність цього феномена. Так, психологи Є. Є. Вендров і Л. І. Уманський виділяють такі аспекти предмета психології керування:

- соціально-психологічні проблеми виробничих груп і колективів;

  • психологія діяльності керівника;

  • психологія особистості керівника;

  • психологічні проблеми добору керівних кадрів;

  • психолого-педагогічні проблеми підготовки і перепідготовки керівних кадрів.

Психологи В. Ф.Рубахін і А. В. Філіппов у предмет психології управління включають:

- функціонально-структурний аналіз управлінської діяльності;

- соціально-психологічний аналіз виробничих і управлінських колективів і взаємовідносин у них людей;

- психологічні проблеми взаємовідносин між керівником і підлеглими й інші.

Узагальнюючи все сказане, можна зробити висновок, що предмет психології управління - це сукупність психічних явищ і відносин в організації, зокрема:

- психологічні фактори ефективної діяльності менеджерів;

  • психологічні особливості прийняття індивідуальних і групових рішень; - психологічні проблеми лідерства; - проблеми мотивації поведенінських актів суб'єктів управлінських відносин і інше.

Предмет курсу:

  1. роль психологічного і людського чинника в управлінні;

  2. оптимальний розподіл професійних і соціальних ролей у колективі;

  3. лідерство і керівництво;

  4. процеси інтеграції і розвитку колективів;

  5. неформальні відносини в колективі

  6. психологічні механізми прийняття управлінських рішень і виконання функцій менеджменту;

  7. соціально-психологічні якості керівників і спеціалістів;

  8. психологічні основи організації праці і техніки безпеки;

  9. психологічні особливості взаємодії людини з машинами

  10. мотивація і подолання бар'єрів до нововведень.

Можна підтверджувати, що в предмет вивчення психології управління органічно входять традиційні соціально-психологічні явища (лідерство, психологічний клімат, психологія спілкування і т.п.), психологічні проблеми трудової діяльності (психічні стани в рамках трудової діяльності, наприклад), загальної психології (психологічна теорія діяльності, теорія особистості, теорія розвитку), і інших прикладних напрямків психології.

Основними психологічними проблемами, що актуальнимі для сучасних організацій є:

    1. підвищення прогресивної компетентності керівників усіх рівнів (удосконалювання стилів управління, спілкування, прийняття рішень, стратегічного мислення, подолання стресів);

    2. підвищення ефективності методів підготовки і перепідготовки управлінського персоналу;

    3. пошук і активізація людських ресурсів організації (головна задача визначення творчих особистостей);

    4. оцінка і добір менеджерів і спеціалістів для організації;

    5. оцінка і поліпшення соціально-психологічного клімату;

    6. подолання бар'єрів і нововведень.

Психологія управління як наука і практика покликана забезпечити психологічну підготовку менеджерів, сформувати або розвити їх психологічну управлінську культуру, створити необхідні передумови для теоретичного розуміння і практичного застосування найважливіших проблем сфери управління, до яких варто віднести: - розуміння природи управлінських процесів; - знання основ організаційної структури; - чітке уявлення про відповідальність менеджера і її розподіл по рівнях відповідальності; - знання засобів підвищення ефективності управління; - знання інформаційної технології і засобів комунікації, необхідних для керування персоналом; - уміння усно і письмово виражати свої думки; - компетентність у відношенні управління людьми, добору і підготування спеціалістів, спроможних до лідерства, до оптимізації службових і міжособових взаємовідносин серед працівників організації; - здатність планувати і прогнозувати діяльність організації з використанням засобів обчислювальної і комп'ютерної техніки; - уміння оцінювати власну діяльність, робити правильні висновки і підвищувати свою кваліфікацію, виходячи з вимог поточного дня й очікуваних змін у майбутньому; - розвите уявлення про особливості організаційного поводження, структурі малих груп, мотивах і механізмах їхній поводження.



  1. ^ Теорії європейського менеджменту.

Основой для появления и развития менеджмента послужили работы Макса Вебера (1864-1920). В книгах «История хозяйства» и «Протестантская этика и дух капитализма» Вебер анализировал духовные истоки протестантизма в этике труда на капиталистических предприятиях. Он считал, что в основу капиталистического построения предприятия заложена идея рационализации трудовых действий. Вебер ввел понятие «идеальный тип действий» и выделил четыре таких типа:

а) традиционный;

б) аффективный;

в) ценностно-рациональный;

г) целерациональный.

Последний, целерациональный тип действий стал, по мнению Вебера, доминирующим на капиталистическом предприятии. Процесс рационализации внедрялся постепенно и представлял собой систематическое вытеснение исторически устаревших иррациональных, аффективных, традиционных действий работников. Этот процесс позволил сформировать рациональную хозяйственную этику, включавшую рациональную бухгалтерию, рациональную технику и рациональное право. Опираясь на понятие рациональности, Вебер различал два типа капиталистов: иррациональный (архаический, авантюристический, купеческий) и рациональный (продуктивный). Иррациональный тип капиталиста возник в недрах родового строя при натуральном хозяйстве и неравнозначном обмене товаров. Деятельность такого капиталиста сводилась к получению выгоды, денег посредством перепродажи товаров. Но от перепродажи больше товаров на рынке не становилось, и общество, таким образом, не обогащалось.

Появлению второго типа капиталиста — рационального, способствовала реформация церкви. Ценности рационализма, свободы, индивидуальности, возникшие в протестантстве как понимание и требование свободы вероисповедания и возможности индивидуального общения с Богом, затем приобрели социальный смысл и были перенесены на трудовую деятельность и образ жизни людей. Вебер отмечал, что именно в протестантизме возникла идея о «необходимости найти подтверждение своей вере в мирской профессиональной деятельности» (СНОСКА: М. Вебер. Протестантская этика и дух капитализма. С. 157.). Рациональный капиталист превращал деньги из цели в средство. Он создавал промышленные предприятия для выпуска новых товаров, предоставлял гражданам новые рабочие места, способствовал изобретению новых технологий, новых средств труда и пр. Принципиальное различие между первым и вторым типом капиталиста состоит в нравственном и этическом отношении к труду. Труд в протестантизме приобрел религиозное значение, стал смыслом жизни, нравственной ценностью. Труд — это призвание человека, способ приносить пользу другим людям. Исторически два типа капиталиста сосуществовали одновременно, но для утверждения современного созидательного капитализма было необходимо, чтобы в обществе доминирующим стал человек рационального типа с новой этикой и организацией труда. Таким образом, постепенно сформировался новый рациональный тип поведения и новые социальные структуры — системы управления, образования, науки. Эти новые структуры Вебер описал в своей теории бюрократии. Он утверждал, что бюрократия — неизбежный и наиболее эффективный тип рациональной организации управления. Служащий более склонен подчиняться рациональным правилам, чем просто приказам и повелениям вышестоящего руководителя. Административный аппарат, который осуществлял рациональную организацию труда, Вебер назвал «бюрократией».

Идеи Вебера о рационализации трудовых действий и бюрократизации предприятий послужили основанием для разработки принципов управления и создания школы «научного управления».

Основополагающими для менеджмента были труды Анри Файоля (1841-1925), французского инженера, ученого и предпринимателя, основателя школы административного управления. В течение 20 лет он был директором-распорядителем гигантской горнодобывающей и металлургической компании. Благодаря своим работам «General and Industrial Administrating» («Общее и промышленное администрирование») и «The Basic of Management» («Основы менеджмента») он завоевал репутацию самой яркой фигуры европейского направления научного менеджмента. Файол считается автором первой и достаточно полной теории менеджмента.

Файол рассматривал управление как процесс, состоящий из нескольких взаимосвязанных функций: планирование, организация, мотивация и контроль. Он утверждал, что компания должна иметь план действий, который основывается:

— на ресурсах фирмы (капитал, здание, сырье, сеть сбыта, репутация и т. д.);

— на учете состава и значимости незавершенного производства;

— на будущих тенденциях, зависящих от технических, финансовых, коммерческих и других условий.

^ Организация управленческой деятельности предполагает:

— обеспечение тщательной разработки и строгого выполнения плана;

— наблюдение за тем, чтобы кадровая и материальная составляющие предприятия соответствовали целям, ресурсам и потребностям фирмы.

Файоль предлагал в качестве основного критерия загруженности руководителя рассматривать рациональный «диапазон контроля», выраженный в количестве подчиненных у одного начальника. Он был первым, кто достаточно последовательно показал, что производственный менеджмент пропитан психологией. Главным в менеджменте, по его мнению, является учет человеческих отношений. Предметом особой заботы Файоль считал вопрос о взаимодействии руководителей и сотрудников друг с другом и между собой. Он определял полномочия как «право отдавать приказы и требовать повиновения» и проводил различия между официальными полномочиями менеджера, полученными по должности, и личным авторитетом, компонентами которого являются интеллект, опыт, моральные достоинства, способность быть лидером, прежние заслуги и пр. Наряду с профессиональным отбором он считал очень важным обеспечение стабильного, устойчивого персонала предприятия. В отличие от Тейлора он не рассматривал принятие решений в организации только как привилегию высшего руководства. Его позиция по этому вопросу привела в дальнейшем к распространению принципа «делегирования полномочий». Файол поставил вопрос о необходимости выделения управляющей деятельности в специальный объект исследования. Он настаивал на необходимости преподавания менеджмента в учебных заведениях. Одним из первых Файоль обратил внимание на роль индивидуально-психологических особенностей менеджеров с точки зрения их влияния на успешность функционирования организации.

Файоль сформулировал четырнадцать принципов управления, которые и сегодня признаются специалистами:

1. Дисциплина, т. е. послушание и уважение к достигнутым соглашениям между фирмой и ее работниками. Дисциплина предполагает также справедливо применяемые санкции.

2. Вознаграждение персонала, в том числе справедливая зарплата.

3. Справедливость: сочетание доброты и правосудия.

4. Корпоративный дух, т. е. гармония персонала, его сплочение.

5. Подчиненность личных интересов общим. Интересы отдельного работника или группы не должны превалировать над интересами компании.

6. Разделение труда, т. е. специализация. Ее цель: выполнение работы, большей по объему и лучшей по качеству при тех же усилиях.

7. Полномочия и ответственность. Полномочия есть право отдавать приказ, а ответственность — ее составляющая противоположность.

8. Единоначалие. Работник должен получать приказы только от одного — непосредственного начальника.

9. Единство направления. Каждая группа, действующая в рамках одной цели, должна быть объединена единым планом и иметь одного руководителя.

10. Централизация. Речь идет о правильной пропорции между централизацией и децентрализацией. Это проблема определения меры, которая обеспечит лучшие возможные результаты.

11. Скалярная цепь. Это ряд лиц, стоящих на руководящих должностях, начиная от лица, занимающего самое высокое положение, до руководителя низового звена.

12. Порядок. Место — для всего, и все на своем месте.

13. Стабильность рабочего места для персонала. Высокая текучесть кадров снижает эффективность организации.

14. Инициатива. Означает разработку плана и обеспечение его успешной реализации. Это придает организации силу и энергию.

Файол синтезировал идеи единоначалия и функционального администрирования, что было положено в основу современной теории организации. Предложенные им четырнадцать принципов содержали в себе элементы управления «человеческими ресурсами» («управления персоналом», как принято говорить сегодня), которые впоследствии получили широкое распространение в Америке.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Похожие:

Основні поняття. Об\Нака з
Мнс україни, начальнику Вінницького училища професійної підготовки працівників Державної пожежної охорони мнс україни довести до...
Основні поняття. Об\Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Департамент професійно-технічної освіти
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської та Севастопольської...
Основні поняття. Об\Вопросы к экзамену
Коммуникационный менеджмент как предмет изучения. Объект, предмет, цели, задачи коммуникационного менеджмента
Основні поняття. Об\Предмет курса и методология изучения ибг
Предмет курса – это идеи и ценности, которые объединяют население Беларуси в единую нацию
Основні поняття. Об\Курс. «Экономика» Раздел Введение в экономическую теорию Тема 01....
А. Маршалл сводит предмет науки к исследованию богатства, стимулов к действию человека и мотивов противодействия
Основні поняття. Об\Курс. «Экономическая теория» Раздел Введение в экономическую теорию...
А. Маршалл сводит предмет науки к исследованию богатства, стимулов к действию человека и мотивов противодействия
Основні поняття. Об\Извещение о проведении запроса котировок от 27. 02. 2013 г. Предмет договора
Предмет договора: «Выполнение буровых работ на Средненепском лицензионном участке для нужд фгунпгп «Иркутскгеофизика»
Основні поняття. Об\Извещение о проведении запроса котировок от 27. 02. 2013 г. Предмет договора
Предмет договора: «Выполнение буровых работ на Ангаро-Илимском лицензионном участке для нужд фгунпгп «Иркутскгеофизика»
Основні поняття. Об\Скорпион досье общие сведения
Любой предмет, который Скорпиону уже принес счастье и Скорпион считает, что предмет (книга, брелок, икона) заряжает его энергией
Основні поняття. Об\Извещение о проведении запроса котировок от 24. 06. 2013 г. Предмет договора
...

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
litcey.ru
Главная страница